Що таке свобода:
Свобода - це здатність або здатність людини діяти відповідно до своїх цінностей, критеріїв, розуму та волі, без будь-яких обмежень, крім поваги до свободи інших.
Є свобода, коли люди можуть діяти без примусу та утисків з боку інших суб'єктів. З цієї причини кажуть, що особа перебуває на волі або діє на волі, коли вона не перебуває у стані ув'язненого, не підпорядковується іншим наказам або не під примусом.
Свобода несе в собі почуття індивідуальної та соціальної відповідальності. Отже, існує свобода взаємозв'язку між свободою та етикою, оскільки діяти на свободі не захоплюється імпульсами, а сумлінно діяти заради власного та загального блага.
Свобода - це концепція, побудована суспільством для досягнення повного та конструктивного співіснування. У цьому сенсі це закріплено у Загальній декларації прав людини.
Слово свобода також використовується для позначення влади, якою громадяни повинні діяти відповідно до власної волі та інтересів у рамках закону.
Слово походить від латинської безкоштовно Y libertātis, що означає "той, хто є юридично та політично вільним". Раніше цей термін натякав на тих, хто народився вільним або здобув свободу після народження в рабстві чи васалі.
Характеристика свободи
- Виступає проти гноблення: свобода характеризується протиставленням системам гноблення, створеним людьми, для контролю та інструменталізації своїх рівних. Він виступає проти рабства, примусового рабства, примусу, маніпуляцій, шантажу, погроз і постійного нагляду.
- Це передбачає самовизначення: свобода передбачає право самостійно вирішувати свої інтереси, переконання, думки та дії.
- Це право людини: Свобода захищається як основне право людини в тій мірі, в якій її дотримання є гарантією миру, загального блага та індивідуального та соціального прогресу.
- Це акт відповідальності: вільна людина відповідає за власні вчинки та потреби, а також за наслідки своїх дій перед суспільством.
- Є значення: як цінність, ідеал свободи спрямовує людські дії на діалог, взаєморозуміння, повагу та толерантність. Свобода надихає на побудову моделі відкритого та демократичного суспільства, яке прагне до миру.
- Він має обмеження: Свобода однієї людини знаходить свої межі у праві на свободу інших. Здійснення свободи не звільняє нас від обов'язку задовольняти свої основні потреби.
- Це вимагає наявності хорошої інформації: Хороша реалізація свободи - це мати під рукою всю необхідну інформацію, щоб зробити найкращий вибір. Чим більше людина поінформована, тим більше елементів у неї є для оцінки прийняття рішень.
Типи свободи
Свобода віросповідання або релігійна свобода
Свобода віросповідання або свобода віросповідання відноситься до права вибору системи релігійних переконань та виявлення її без покарання, загрози чи примусу. Вона включає свободу визнати себе атеїстом.
Наприклад, вільний вибір християнина чи мусульманина; дотримуватись святих свят без штрафу; жити відповідно до норм своєї релігії, доки їм не бракує загального блага тощо.
Свобода віросповідання також встановлена у статті 18 Декларації прав людини. У кожній країні існує законодавство, яке встановлює, як дозволено чи обмежено його вираження.
Дивіться також: Свобода поклоніння
Свобода вираження поглядів або думок
Свобода вираження поглядів полягає у праві висловлювати ідеї, думки та почуття в межах норм поваги та здорового співіснування. Це закріплено у статті 19 Декларації прав людини.
Деякі приклади свободи слова - публікація літературних творів, участь у публічних дебатах та свобода преси.
У кожній країні є закони, які регулюють свободу слова. Це передбачає певні обмеження, особливо стосовно засобів масової інформації та їх соціальної відповідальності.
Наприклад, закони регулюють свободу вираження поглядів, забороняючи пропаганду насильства або розпалювання ненависті, що передбачено законом.
Свобода преси
Свобода преси закріплює право ЗМІ розповсюджувати своєчасну і правдиву інформацію серед населення без цензури держави або інших факторів влади. Свобода преси - це конкретна форма свободи слова.
Свободу преси потрібно постійно захищати, оскільки їй загрожують як політичні сили, так і економічні сили, які використовують спонсорство як примусовий фактор.
Прикладом свободи преси є написання та публікація суперечливих новин, редакційних статей та статей з думками.
Свобода думок
Свобода думок відноситься до вільного здійснення рефлексії, совісті та системи переконань. Це також включає свободу висловлювати їх публічно та приватно без штрафу. Наприклад, висловлення політичної думки, що суперечить думці колеги чи групи, з повною довірою.
Політична свобода
Кожен має право брати участь у політичній діяльності у своїй країні. Це право може здійснюватися безпосередньо (як державна посадова особа) та опосередковано (шляхом загального, вільного та таємного голосування).
Це право закріплено у статті 21 Загальної декларації прав людини. Однак політичної свободи не існує в країнах, які підтримують авторитарні та антидемократичні режими різних видів.
Свобода вибору
Свобода вибору відноситься до права вибору між різними варіантами без примусу з боку влади, інших суб'єктів або фізичних осіб. Наприклад:
- вільно вибирати партнера для створення сім'ї (стаття 16 Загальної декларації прав людини);
- обирати роботу відповідно до своїх інтересів та покликання (стаття 23, цифра 1 Загальної декларації прав людини);
- вибрати тип навчання дітей (стаття 26, цифра 3 Загальної декларації прав людини).
Свобода об'єднань
Свобода об'єднання відноситься до права на зібрання та об'єднання між людьми з метою розвитку економічної, політичної, громадської, культурної та іншої діяльності за умови, що вони мирні. Це закріплено у статті 20 Загальної декларації прав людини.
Наприклад, профспілки, громадські об'єднання з мотивами отримання прибутку або без них, створення політичних партій тощо.
Свобода об'єднання включає право не належати до жодної асоціації.
Свобода транзиту
Свобода транзиту або пересування відноситься до права на переміщення з однієї території на іншу. Він включає право перетинати міжнародні кордони та повертатися у власну країну за умови дотримання міжнародних стандартів.
Свобода пересування закріплена у статті 13 Загальної декларації прав людини.
Економічна свобода
Економічна свобода закріплює право фізичних осіб працювати, інвестувати, отримувати прибуток та керувати своїми активами відповідно до своїх інтересів, без шкоди для прав інших. Наприклад, свобода створення компаній.
Фінансова свобода
Фінансова свобода відноситься до способу життя, який є результатом отримання постійного доходу (його також називають пасивним або залишковим доходом), а не життя за рахунок заробітної плати або доходу від гонорару (лінійний дохід).
Це передбачає абсолютну незалежність в управлінні особистим часом. Прикладом фінансової свободи є життя за рахунок результатів діяльності акцій компанії або збір роялті.
Це почуття свободи дуже обмежене, оскільки воно обмежується простою трудовою незалежністю, і на практиці воно не є узагальненим для всіх людей.
Концепція також передбачає певні суперечки. Наприклад, те, що людина користується фінансовою свободою, означає, що інші люди працюють над виробництвом багатства, яке її підтримує. Отже, фінансова свобода не кваліфікується як право людини.
Абсолютна свобода
Абсолютна свобода розуміється як повна і повна незалежність визначень, зовнішніх для особистості, таких як потреба, встановлені норми або навіть міжособистісні стосунки.
Таким чином, концепція абсолютної свободи є утопічною. Це означає, що це ідеалізація концепції свободи. Ідея абсолютної свободи не має підстави в реальності, оскільки вона не визнає природи стану людини, завжди підпорядкованої екологічним, біологічним та соціальним умовам.
Значення свободи
Цінність свободи полягає в тому, що завдяки їй ми можемо публічно висловлювати свої ідеї та думки, здобувати освіту, яку ми хочемо, або слідувати переконанням, з якими ми ототожнюємось, щоб назвати кілька прикладів. Без свободи нічого з цього не було б можливим.
Але абсолютної свободи не існує. Ми здійснюємо свободу, завжди маючи на увазі інші цінності, які також важливі для життя в суспільстві, такі як повага та відповідальність.
Свобода та повага
Наша свобода не може замінити свободу інших. Тому повага до думок та переконань інших людей є надзвичайно важливою, коли ми практикуємо нашу свободу.
Наприклад, ми маємо свободу бути атеїстами, але це не означає зневажати тих, хто дотримується релігії, або заважати іншим людям сповідувати свої культи.
Свобода та відповідальність
Мати свободу також означає використовувати її відповідально. Свобода полягає не в тому, щоб робити те, що ми хочемо, а у виборі розумних та відповідальних дій перед наслідками, які вони мають для нас самих та для інших. Свобода без відповідальності - це розпуста.
Наприклад, ми можемо зрозуміти, що маємо свободу приходити в клас у будь-який час, коли хочемо. Але правда полягає в тому, що заняття призначені заздалегідь, щоб кожен міг відвідувати. Запізнення впливає на нашу особисту діяльність, змушує нас виглядати безвідповідально і викликає відволікання у колег. Присутність у призначений час є актом відповідальної свободи, оскільки гарантує кожному право на якісну освіту.
Чому свобода - це право?
Свобода - це право. Це було визнано міжнародним співтовариством у Загальній декларації прав людини 1948 року, підписаній у Парижі незабаром після Другої світової війни. Він має свої попередники у Французькій революції 1789 року та в процесах скасування рабства, що протікали з 18 століття до кінця 19 століття.
Свобода закріплена як право людини на її захист. Хоча всі люди народжуються вільними та рівними, наділеними совістю та підданими побратимству, завжди були ситуації, які загрожують нашій свободі.
Диктаторські уряди або сучасні форми рабства є одними із загроз свободі, з якими ми стикаємось зараз у різних частинах світу.
Інші походять від права на свободу, такі як право на освіту, сім'ю, асоціації та вибір, і це є важливим для соціального розвитку та особистого та колективного добробуту.
Дивитися також:
- Відповідальність
- Розбещення
Свобода та етика
Етика і свобода тісно пов'язані. Функція етики полягає саме в тому, щоб вести людину до щастя і свободи, шляхом свідомої практики добра і особистої та соціальної відповідальності.
Етика полягає у пошуку найвищого можливого блага, навіть коли вона іноді не відповідає нормам або законам, нав'язаним традицією в суспільстві. Отже, ставлення добра перед сліпим послухом вимагає здійснення свободи совісті, оскільки воно несе велику відповідальність.
Це може вас зацікавити:
- Етика
- Цінності
- Відомі фрази, що визначають поняття свободи
