Що таке однопартійна система:
Однопартійна посилається політична система, в якій може бути обрана лише одна партія, Або тому, що лише одна партія може брати участь у виборах, або тому, що одна партія з кількох концентрує можливості та переваги.
Однопартійна система може бути встановлена де-факто або шляхом прийняття законів, які її легітимізують. Тому однопартійні системи легко ведуть до відкриті диктатури.
На відміну від класичної диктатури, однопартійні режими вони закликають до виборів з метою демонстрації своєї законності. Тому за цих сценаріїв вільні вибори не доводять існування демократії.
В однопартійних моделях не завжди потрібно забороняти опозиційні політичні партії в цій системі. Може бути достатньо контролювати інституції, можливості та переваги політичного порядку, щоб забезпечити наступність однієї партії.
Однопартійні системи толерантні до певного рівня опозиції, оскільки їх присутність необхідна для створення ілюзії плюралізму, легітимності та демократії.
Характеристика однопартійної системи
Серед основних характеристик однопартійної системи можна відзначити наступне:
- Заперечує або заважає право на політичне чергування, характерне для демократії.
- Концентрат сили.
- Контролювати виборчі процеси.
- Він довільно тлумачить закони та демократичні принципи.
Види однопартійної системи
Згідно з домінуючою ідеологією, протягом історії існували різні типи однопартійних режимів:
Фашистська однопартійна система
У фашизмі однопартійність передбачає поступову ліквідацію всіх типів опозиції до ліквідації виборів. Приклади: Німецька націонал-соціалістична робітнича партія (нацистська) або Італійська фашистська партія.
Націоналістична однопартійна система
Власник країн, які щойно завоювали свою незалежність. Відповідає періодам переходу та консолідації влади. Відповідно до історичних умов, окрема партія може увіковічнитись з часом і призвести до диктатури. Приклад: Еритрея та Ірак.
Марксистсько-ленінська однопартійна система
За цією моделлю, як правило, проводяться вибори, щоб підтримати демократичну репутацію уряду. Однак реальних варіантів вибору іншої партії немає. Перемогти може лише правляча партія. Приклади: Куба, Північна Корея або Китай.
Однопартійна система за переважанням
У цій моделі одна партія концентрує шанси на перемогу на виборах, навіть в умовах неавторитарного демократичного порядку. Приклад: уряд Інституційно-революційної партії (ІРП) у Мексиці, який десятиліттями безперервно правив.
Дивитися також:
- Політична партія.
- Двопартійність.
